Опис досвіду роботи

Розвиток художньо-творчих здібностей учнів

на матеріалі пейзажного жанру

         Постановка проблеми. В умовах глобальної перебудови, гуманізації сучасного навчального процесу одним із пріоритетних завдань освіти має бути розвиток творчих здібностей учнів. Адже сьогодні вчитель має відповідати високим професійним і загальнокультурним вимогам, спрямованим на перетворення змісту освіти на механізм системного розвитку творчої особистості учня, реалізації його творчого потенціалу.

         Аналіз останніх досліджень і публікацій. Проблема творчості, творчих здібностей особистості багатогранна і неоднозначна, про що свідчить значна кількість наукових праць вітчизняних і зарубіжних учених – філософів, педагогів, мистецтвознавців (М. Бердяєв, І. Бех, В. Бутенко, Л. Виготський, М. Волков, І. Зязюн, М. Каган, В. Кузін, А. Маслоу, Л. Масол, В. Моляко, Б. Неменський, В. роменець, Б. Теплов, О. Олексюк, Г. Падалка, О. Рудницька)

         Значний внесок у висвітлення теми розвитку художньо-творчих  здібностей учнів зробили вітчизняні вчені-методисти: Є.Антонович, Г. Бєда, В. Зінченко,С. Коновець, Н. Сокольникова, О. Унковський, Є.Шорохов та ін.

         Окремі питання реалізації творчого потенціалу, розкриття різнобічних здібностей  учнів у навчально-виховному процесі, формування художньої компетенції розглянуто у працях О. Кайдановської,  М. Пічкура, О. Смирнової, М. Стась, В. Щербини.

         Водночас слід зазначити, що методологічне, організаційне та методичне забезпечення процесу розвитку художньо-творчих здібностей залишається ще недостатнім, і це позначається на динаміці творчого розвитку та самореалізації учнів.

         Метою мого досвіду є  висвітлення проблеми розвитку художньо-творчих здібностей учнів на матеріалі пейзажного жанру, визначення основних завдань, які вирішуються учнями під час самостійної роботи над створенням пейзажу.

         Виклад основного матеріалу. Система творчих, художніх здібностей учнів відтворює загальну структуру здібностей, яка досить повно розроблена у дослідженнях психологів (В. Кутецький, О. Леонтьєв, К. Платонов, С. Рубінштейн, Б. Теплов). Аналіз наукової літератури свідчить, що творчі здібності – складне й багатоаспектне питання, вони пов’язані з художньою та творчою діяльністю. 

         В «Українському педагогічному словнику» здібності розглядаються як «стійкі індивідуальні психічні властивості людини, які є необхідною внутрішньою умовою її успішної діяльності» [3; с. 135]. На думку вчених

(І. Бех, М. Каган, О. Леонтьєв), діяльність є джерелом формування і розвитку особистості, тому залучення до діяльності – головний шлях розвитку творчих здібностей людини.

         Художньо-творча діяльність, як справедливо вважає Л. Виготський, має «найбільш придатні умови для розвитку творчих здібностей особистості», адже у процесі художньої творчості творець виражає свої думки й почуття, прагнення до прекрасного, своє ставлення до того, що відбувається у суспільстві. Учений зазначає, що у процесі художньої діяльності успішно розвиваються спостережливість, внутрішнє бачення, образність та емоційність, конкретність мислення й уяви, здатність до синтезу [2]

         У структурі здібностей до образотворчої діяльності виокремлюють основні (художнє сприйняття, творча уява, творче мислення, зорова пам'ять, емоційність, вольові якості) і допоміжні (сенсомоторні якості, якості зорового аналізатора) властивості [7; с. 292]

         Розглядаючи проблему розвитку творчих здібностей особистості, слід враховувати теорію функціональної асиметрії головного мозку, згідно з якою ліва півкуля відповідає за раціонально-логічні операції, а права за інтуїтивні, структурно-образні. Тому ліва півкуля обробляє інформацію лінійно, аналітично і логічно, а права – глобально, релятивно, синхронно й інтуїтивно, тобто, нелінійно. Функція правої півкулі – сприймання структур, зв’язків, почуття прекрасного. У навчанні ж головна роль належить лівій півкулі, що значною мірою знижує діяльність правої. Тому ті, хто володіють розвиненим гострим образним сприйняттям, найбільше страждають від шаблону лінійності. Адже обидві півкулі взаємопов’язані й працюють синхронно, а найбільша продуктивність можлива за умови їх інтеграції. Тому я цілком погоджуюсь з думкою О. Кульчицької про те, що знання і навички, що накопичуються завдяки діяльності лівої півкулі у співдії з інтуїцією і натхненням, які продукує правя півкуля, дають високі художні досягнення [8; с. 4-5]

         Відтак, розвиток художньо-творчих здібностей учнів передбачає стимулювання позитивної мотивації до навчально-творчої діяльності, виховання цілеспрямованості, збагачення художнього досвіду, усвідомлення власної неповторності та індивідуальності.

         У всі віки людина захоплювалась красою довкілля: візерунком на поверхні камінця, фактурою кори дерева, формою квітки, мушлі чи метелика, яскравими барвами ранкового чи вечірнього неба. Природа здавна вражала людину невичерпним розмаїттям та гармонією барв. Вплив природи на людину, глибокі переживання та думки, які вона викликає, сприяли виникненню в образотворчому мистецтві пейзажного жанру.

Тема пейзажного жанру, на мій погляд, має необмежені можливості для ефективного розвитку художньо-творчих здібностей учнів, адже є однією з найцікавіших у мистецтві.

Пейзаж – це жанр образотворчого мистецтва, присвячений зображенню первісної або зміненої людиною природи. Пейзажем також називають окремий художній твір цього жанру. Художники зображують красу ланів, лісів та гаїв, безмежну велич морів, затишні куточки парків та скверів, дорогі для серця сільські вулички, величні ансамблі міст та окремі архітектурні пам’ятки. Пейзаж часто виконує  роль фону для тематичної картини.

Пейзаж – традиційний жанр станкового живопису та графіки. Залежно від характеру пейзажного мотиву можна виділити сільський, міський (в тому числі архітектурний), індустріальний, парковий, гірський, ландшафтний пейзажі. Особливим різновидом пейзажу є зображення морської стихії – марина.

Пейзаж може відповідати певному настрою людини відображати її емоційний стан, почуття і мати героїчний, фантастичний, романтичний, ліричний або епічний характер.

Наприклад пейзаж І. Левітана часто називають «пейзажем настрою». На його картинах втілено мінливі настрої, стан тривоги, туги, передчуття,утихомирення, радості тощо. Художник передає об’ємну форму предметів узагальнено без  ретельної проробки деталей, за допомогою мерехтіння живописних плям. Так написані ним у 1895 р. картини «Березень» та «Золота осінь», які вважаються яскравими зразками російського ліричного пейзажу.

На картині сучасного українського художника-пейзажиста М. Титова «Маки в Криму» безмежний простір квітучих ланів ніби запрошує глядача увійти в цю красу, щоб відчути й насолодитися духмяним ароматом травневих квітів, зрадіти щебету галасливих пташок.

Зображуючи природу, художник не тільки прагне точно відтворити певний пейзажний мотив – водночас він передає своє власне ставлення до природи, одухотворяє її, створює художній образ, сповнений емоційної виразності та ідейного змісту.

Робота над пейзажем розвиває в учнів просторові уявлення, зорову пам’ять, образне мислення, уміння спостерігати й виявляти характерні особливості різних природних об’єктів та явищ навколишнього світу, виховує емоційну чутливість, здатність бачити багатогранну красу рідного краю, сприяє захопленню історією пам’яток, заповідних  куточків нашої Батьківщини. Отже, не випадково, що в усіх програмах з образотворчого мистецтва для загальноосвітніх навчальних закладів – і в початковій, і в основній ланках – передбачена робота над пейзажем.

Для засвоєння особливостей пейзажного жанру учням 6-х класів уже не достатньо навчитися зображувати тільки природні мотиви чи елементи, як це було в початковій школі. Відповідно до навчальних завдань програми «Образотворче мистецтво» у процесі вивчення пейзажного жанру учні 6-х класів повинні: засвоїти значення понять: лінійна та повітряна перспективи, точка зору, точка сходження, колорит, гармонійний колорит, холодна й тепла гами в пейзажній картині, тон, насиченість, відтінок; розуміти особливості впливу світла на колір у пейзажному живопису, знати послідовність виконання пейзажу; навчитися передавати певний настрій, об’єм природних форм засобами живопису; опанувати різноманітні техніки (лесування, мазками).

І. На першому уроці  для знайомства учнів з жанром, на мою думку, бажано обрати тему «Пейзаж у графіці». Мета і завдання залежатимуть від типу уроку, змісту та техніки виконання практичної роботи.

         Актуалізувати опорні знання учнів пропоную за допомогою нескладних, чітко сформульованих запитань, які допоможуть з’ясувати рівень та обсяг попередньо засвоєних учнями знань про пейзаж. Наприклад:

·        Що таке пейзаж? (Жанр образотворчого мистецтва, що зображує природу)

·        Що є предметом зображення в цьому жанрі? (Природа, ландшафт, краєвиди міст, селищ)

·        У яких видах образотворчого мистецтва пейзаж є традиційним жанром? (Живопис, графіка)

Після короткого викладу історії становлення пейзажу як самостійного жанру образотворчого мистецтва та його різновидів пропоную провести нескладні дидактичні ігри для корекції й закріплення знань учнів.

Дидактична гра «Знайди елементи пейзажу»

Пропоную використати такі твори:

·        Джотто ді Бондоне «Св. Франциск»;

·        Бенноццо Гоццолі «Подорож волхвів»

         Завдання: уважно розгляньте репродукції картин відомих майстрів та знайдіть на них елементи пейзажу.

Дидактична гра «Види  пейзажу»

     На картках подано зображення пейзажів різних видів і неправильно вказано вид, до яких вони належать. Учні повинні знайти помилки:

1.     Визначити невідповідність  зображення назві виду пейзажу, що вказана на картці.

2.     Відшукати об’єкти чи предмети, котрі суперечать зазначеному на картці виду пейзажу й не відповідають реальному життю ( Наприклад: трамвай посеред сільського дворища, дівчина з коромислом на фоні заводу)

У процесі викладу навчального матеріалу  розкриваю зміст понять «перспектива», «повітряна перспектива», роз’яснюю для чого художникам треба знати її закони під час побудови пейзажної композиції. Слід звернути увагу учнів на значення вибору лінії горизонту для правильного відтворення свого задуму та побудови пейзажу на площині картини. Розповідь-пояснення треба підкріплювати ілюстративним рядом із зображенням лінії горизонту, яка може перетинати малюнок посередині, вище або нижче середини, а іноді навіть виходити за межі  площини картини.

Перед початком практичної роботи доцільно назвати матеріали, котрі належать до графічних; згадати, що саме їх відрізняє від живописних матеріалів; назвати засоби художньої виразності графіки, за допомогою яких художник передає особливу атмосферу й настрій пейзажу.

Далі пояснюю та показую на дошці послідовність виконання практичної роботи на тему «Вулиця мого міста», знайомлю учнів з вимогами до оцінювання практичної роботи.

Закріпити набуті знання пропоную в ігровій формі за допомогою кросворда.

Кросворд  «Види  пейзажу»

1.     Твір пейзажного живопису, в якому увага глядача акцентується на зображенні гірського краєвиду (гірський)

2.     Вид пейзажу, де зображено кутки природи, створені для відпочинку й задоволення естетичних потреб людини (сквери, алеї) (парковий)

3.     Пейзажний твір, у якому основним предметом зображення є море (морський)

4.     Вид пейзажу, де предметом зображення є промислові споруди (індустріальний)

5.     Вид пейзажу, на якому зображено різні краєвиди міста – будівлі, вулиці, площі, проспекти (міський)

6.     Пейзаж, у якому художник залучає глядача до сільської тематики (сільський)

         ІІ. Для вивчення пейзажу на другому уроці можна обрати тему «Пейзаж у живопису. Яблуневий сад»

         Визначаючи мету та завдання уроку доцільно включити наступні пункти: формування умінь розпізнавати та характеризувати колір природних форм та явищ відповідно до зміни пори року, порівнювати теплий і холодний, мажорний і мінорний колорити пейзажів; навичок послідовного створення живописного пейзажу; вмінь спостерігати красу навколишнього світу та передавати характер пейзажу, використовувати певну кольорову гаму.

        Для дослідження кольору природних форм та явищ (тепло-холодної гами) відповідно до зміни пори року можна використовувати наступний візуальний ряд: Поль Сезанн «Пейзаж в Провансі», Іван Шишкін «Папороть у лісі. Сіверська», Віктор Іванів «Хати. Сон», «Прогулянка до сонця», Леонід Павленко «Карпатський мотив».

         Пробна вправа «Два  пейзажі»

        Розгляньмо дві картини і спробуємо відчути, який настрій створює кожна з них. На обох зображений той самий пейзаж, але один написаний на блакитному тлі, а другий на жовтогарячому. (Картина на жовтогарячому тлі – яскрава, динамічна, створює враження пробудження, а картина на блакитному тлі передає спокій і задуму)

         Під час пояснення послідовності малювання кожного елемента живописного пейзажу на дошці використовую  вправу «Все для пейзажу».

Вправа «Все для  пейзажу»

         Послідовність зображення елементів називають учні після того, як учитель проговорює ряд ознак необхідного елемента. Наприклад:

·        Нереальне, далеке, постійне, розмите, край неба, край землі (Горизонт)

·        Блакитне, вище лінії горизонту (Небо)

·        Під лінією горизонту, жовте, під ногами (Поле)

·        Могутній, товстий, міцний, коричневий, основа дерева (Стовбур)

·        Форма листя, сукупність гілок (Крона)

·        Зелене, найчастіше плоске, складова крони (Листя)

·        Падає, темна (Тінь)

·        Стиглі, червоні (Яблука)

Оскільки запропоновано осінній пейзаж, то гама переважно буде теплою

          Для систематизації та корекції знань варто використати вже опрацьований візуальний ряд, щоб учні самостійно визначили кольорову гаму робіт.

         ІІІ. Зважаючи на багату історію українського декоративного мистецтва, визнаного в усьому світі, виконання декоративного пейзажу, думаю,  є обов’язковим під час вивчення пейзажу. Тож темою третього уроку є «Декоративний пейзаж. Розпис тарілки»

         Метою уроку є: формування знань про пейзажні мотиви у декоративному мистецтві, особливості виконання декоративного пейзажу; розвиток умінь створювати орнамент в стрічці, використовуючи рапорт, розташовувати декор на круглій формі, створювати декоративну композицію, передавати узагальненість форми та умовність кольору елементів пейзажу» виховання відчуття локальної кольорової гами.

         Актуалізацію та корекцію опорних знань і чуттєвого досвіду учнів здійснюю шляхом постановки питань:

·        Що є головним для передачі реалістичного зображення? (Для створення реалістичного зображення головним є передача об’ємності предметів)

·        За допомогою яких засобів художньої виразності графіки та живопису ми можемо передати об’ємність та фактуру предметів? (У графіці за допомогою таких засобів художньої виразності: штрих, світлотінь. У живопису за допомогою кольору, кольорового співвідношення)

         Паралельно зі знайомством із творчістю народних майстрів учитель разом з учнями аналізує та порівнює твори митців, виконані в реалістичній та стилізованій манерах.

         Відразу визначаються характерні особливості декоративного зображення фарбами, а саме: умовність кольору та узагальненість форми.

         Постановка завдання: виконати декоративний пейзаж у формі тарілки, обрамлення – орнамент з рослинного рапорту. Таким чином в одній роботі поєднанні орнаментальний розпис та спрощене виконання сільського пейзажу.

         Для засвоєння нового матеріалу використовую  пробні вправи.

Кросворд  «Живописний равлик»

1.     Вид мистецтва, основними зображувальними засобами якого є колір, спрощена форма (Декоративне)

2.     Один із засобів художньої виразності живопису (Колір)

3.     Обрис фігури або предмета (Силует)

4.     Колір і композиція в живопису, що є засобами художньої…. (виразності)

5.     Українська майстриня, котра писала декоративні пейзажі (Приймаченко)

Відповіді вписуються у спіральну форму мушлі намальованого равлика

          Щоб узагальнити, систематизувати та корегувати набуті знання опитую учнів:

·        Назвіть українських художників, що створювали декоративні пейзажі (І. Вапнярська, М. Білас, К. Білокур, М. Тимченко, М. Приймаченко)

·        Які особливості притаманні декоративному пейзажу? (Спрощеність форм, використання локальних кольорів, умовність зображення, декоративність, інколи відсутність перспектив та площинність)

          ІV. Впевнений, що знайомство учнів з жанром пейзажу не повинне обмежуватись лише стандартними прийомами створення малюнка. Існує багато художніх технологій, за допомогою яких можна створити пейзаж, котрий дивуватиме та вражатиме своєрідним виконанням. Під час опрацювання візуального ряду ознайомлюю учнів  з різними засобами графіки та живопису. Це й буде темою четвертого уроку, який розглядатиметься більш детально.

        Мета уроку: формування знань про види пейзажів (ліричний, романтичний, героїчний; реалістичний, декоративний, абстрактний), особливості виконання пейзажу в техніці плямографія, вибір кольорової гами для передачі певного настрою в пейзажу; формування вмінь працювати в техніці плямографія; передавати ідейну спрямованість пейзажу, використовуючи особливості теплої чи холодної кольорових гам; розвиток умінь передавати спрощені форми елементів пейзажу в абстрактному вирішенні; виховання естетичних почуттів.

         Візуальний ряд: Н. Подколзіна «Дерево» (плямографія), Ю.Кошельова «Гілочка вишневого цвіту», Н. Пуссен «Пейзаж з Поліфемом», І. Айвазовський «Дев’ятий вал», В. Пузирков «Човни. Вечір», А. Дерен «Колюр», О. Кравченко «Осінь», Я. Басов «Берези», В. Почиталов «Весна. Рюмнікова», Ван Гог «Дорога з кипарисами та зірками», Д. Добровольський «Морозний ранок», В. Бауер «Самотня хата край села», Ж.Сера «Недільний вечір на острові Гранд-Жатт» і «Ейфелева вежа» (пуантилізм), Ірина Масалович «Зимова казка» (монотипія), Ю.Ушаков «Соловки» (монотипія), схеми із зображенням холодної і теплої гам; наочний матеріал для вправ.

           Для актуалізації опорних знань  ставлю запитання:

·        Як види пейзажу ви знаєте? (Міський,сільський, архітектурний, лісовий, морський……)

·        Що є предметом зображення цього жанру? (Природа, ландшафт, краєвиди міст, селищ)

·        У яких видах образотворчого мистецтва пейзаж вважається традиційним жанром? (Живопис, графіка)

          Коротко нагадавши учням види пейзажу (ліричний, романтичний, героїчний; реалістичний, декоративний, абстрактний) та техніки виконання (пуантилізм, монотипія, лесування, плямографія), здійснюю аналіз кольору та настрою в цих пейзажах, поступово зосереджую увагу на техніці плямографія, різновидах та особливостях її виконання.

          Плямографія – спосіб малювання плямами рідкої фарби (ляпками), на котрі дмуть, роздмухуючи фарбу і створюючи абстрактне зображення певного предмета. Можна й не роздмухувати фарбу, а просто скласти аркуш паперу з плямою вдвоє. Утворене доопрацьовують пензлем, олівцем чи фломастером, промальовують окремі деталі, щоб надати йому більшої схожості з предметом, який «побачили» в плямі.

           Плямографія – це чудовий спосіб весело і з користю провести час, експериментувати з фарбами, створити незвичайні образи.

            Після ознайомлення учнів з технікою плямографії, доцільно виконати гру в асоціацію, котра допоможе зрозуміти широту можливостей обраної техніки.

«Гра в асоціацію»

          Уявіть,що ви досліджуєте роботи невідомого художника, що працює в техніці плямографії. Намагайтеся відгадати образи, які постали в його уяві, коли він зробив відбитки й доопрацював їх пензлем чи ручкою.

           Гра «Командний гравець»

         Учні об’єднуються у три групи. Кожна група  має лише один аркуш паперу й тему для роботи в техніці плямографії. Кожен учень по черзі впродовж 20 секунд (слідкую за часом) ставить на папір рідкою фарбою ляпку і, дмухаючи через соломинку, видуває якісь образи. Таким чином кожен наступний учень уже має певне зображення, від якого він повинен відштовхнутися. По завершенню роботи весь клас визначає, чи відповідають твори поставленим завданням та оголошеній темі. Теми: 1) Вишневий сад.

2) Джунглі Амазонки. 3) У пустелі.

Постановка завдання та виконання практичної роботи

         На уроці ми виконаємо пейзаж у техніці видування, або плямографії. Для цього нам потрібні спеціальні соломинки (трубочки), з допомогою яких ми й будемо творити наш «шедевр». У вас є можливість відтворити на папері різноманітні екзотичні краєвиди, які ви тільки собі уявляєте. Без фантазії та образного мислення не обійтися.

         Для того, щоб робота була насичена, потрібно створити фон. Виконайте розтяжку тих кольорів, які, на вашу думку, мають бути присутні в уявленій вами місцевості. Зробіть рідкою фарбою ляпку на папері, візьміть соломинку, дмухайте через неї, роздуваючи цю ляпку. Щоб фарба розтікалась у потрібному напрямі, захоплюйте повітря рівномірно, оскільки різкий видих може зіпсувати роботу.

Систематизація та корекція набутих знань

Пропоную учням відповісти на запитання за темою уроку:

1.     Які види пейзажу ви знаєте?

2.     Які особливості зображення пейзажу в графіці та живопису?

3.     Якими засобами живопису можна створити пейзаж? (Лесування, техніка мазками, пуантилізм, монотипія, плямографія, розмивка)

Контрольна вправа

          Складіть суперечливий пейзаж із несумісних елементів, які тематично не пов’язані й різні за призначенням. Намалюйте його в різних живописних техніках (за вибором). Дайте картині назву.

            Через обмежений час на уроці  складно встигнути викласти новий матеріал та закріпити отримані знання на практиці. Однак використання різноманітних вправ заощаджує час при повторенні, акцентує увагу на головних аспектах уроку та слугує розвитку асоціативного мислення, а тому не лише полегшує роботу, а й спрощує і робить цікавим навчальний процес для учнів.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1.Беда Г.В. Живопись: учебник для студентов педагогических  институтов по специальности № 2109 «Черчение, изобразительное искуство и труд» /Г.В. Беда. – М.: Прпосвещение, 1986. – 192 с.

2. Выготский Л.С. Воображение и творчество в детском восрасте: психологический очерк: книга для учителя. – 3-е издание / Л.С. Выготский. – М.: Просвещение, 1991. – 93 с.

3. Гончаренко С.У. Український педагогічний словник / С.О. Гончаренко. – К.: Либідь, 1997. – 376 с.

4. Гула Ю. Робота над пейзажним жанром

5. Живопись: (учебное пособие для студентов высших учебных заведений) / Н. Бесчастнов, В. Кулаков, И. Стор – М.: ВЛАДОС, 2003. – 224 с.

6. Ермолаева-Томина Л.Б. Психология художественного творчества: учебное пособие для вузов. – М.: Академический Проект, 2003. – 304 с.

7. Кузин В.С. Психология живописи / В.С. Кузин. – М.: Оникс, 2005.-304 с.

8. Кульчицька О.І. Особливості художньої обдарованості /О.І. Кульчицька // Обдарована дитина. – 2005. - №4. – С.2-5

9. Медведева Л.Г. Формирование графического образа на занятиях по рисунку: [учебное пособие для студентов художественно-графических факультетов педагогических институтов]/ Л.Г. Медведев – М.: Просвещение, 186. – 159с.